Адвокатське бюро "Валентини Журавель"
У статті 62 📕Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Дана презумпція невинуватості є одним із основних принципів кримінального провадження, яка закріплена і в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, за змістом якої кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим, доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Єдиним процесуальним актом в Україні згідно з яким громадянин може бути визнаний невинним у скоєному кримінальному правопорушенні та виправданий є
📜вирок, ухвалений судом іменем України.
📜Виправдувальний вирок - процесуальний документ, що завершує стадію судового розгляду, зокрема, і кримінальне судочинство в цілому, суть якого полягає у встановленні судом невинуватості особи у скоєнні кримінального правопорушення, інкримінованого йому органом досудового розслідування.
Відповідно до 📕 статті 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
☘ вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
☘ кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
☘ в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
З даного приводу наведемо декілька прикладів з практики 📕 ККС/ВС у справах 725/5014/18, 336/1172/17, №243/1573/17, 754/17019/17, 644/4698/18 та ін.
Верховний Суд щоразу підтримує висловлену ним позицію про те, що кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону має бути доведений поза розумним сумнівом.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.
Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Застосовуючи положення 📕 ст. 87 КПК при оцінці доказів, наданих сторонами, суд виходить із того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку істотного порушення прав і свобод людини.
Перелік діянь, які передбачені у ст. 87 КПК, як підстави для визнання фактичних даних недопустимими доказами, не є вичерпним і становить порушення фундаментальних гарантій, які є орієнтиром для визначення змісту поняття «істотне порушення» у випадках, які не підпадають під цей перелік.
При ухваленні судом виправдувального вироку суд звільняє обвинуваченого з-під варти в залі судового засідання, тобто виправдувальний вирок в цій частині виконується негайно.
Отже, 📜виправдувальний вирок є важливим процесуальним документом, який встановлює невинуватість особи у скоєнні кримінального правопорушення, що відповідає основоположним принципам правосуддя, закріплених в Конституції України та Європейській конвенції з прав людини.