Адвокатське бюро "Валентини Журавель"

Конструкція ст.80 КЗпП України містить терміни «перенесення» та «продовження» і передбачає наявність згоди між працівником і власником або уповноваженим ним органом у разі перенесення щорічної відпустки на новий термін.

​

Стаття 11 Закону України «Про відпустки» також містить терміни «перенесення» та «продовження» та передбачає, що щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку.

​

У разі перенесення щорічної відпустки на новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про відпустки»).

​

Приписів щодо обов’язкового погодження продовження відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку під час її тривалості та звернення працівника із відповідною заявою до роботодавця у випадку саме «продовження» відпустки означені норми не містять.

​

Тобто покладення на найманого працівника обов’язку у вигляді звернення до роботодавця з письмовою заявою про продовження відпустки не відповідає як вимогам ст. 80 КЗпП України, так і ст. 11 Закону України «Про відпустки».

 

Якщо Вам необхідно отримати консультацію з трудових відносин, наші фахівці можуть надати Вам допомогу у вирішенні цього питання.